Шпак Олександр Леонідович 

РОЛЬ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СТАНІВ ОПЕРАТИВНОГО ПЕРСОНАЛУ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА В НАДІЙНОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.
ROLE OF FUNCTIONAL STATUS OF OPERATIONAL PERSONNEL OF POWER PLANT IN RELIABILITY IN PROFESSIONAL WORK.


Шпак Олександр Леонідович, Генеральний директор ПАТ «Хмельницькобленерго», Драб Я.М., лікар-психотерапевт ПАТ «Хмельницькобленерго»
Shpak O.L., General Director of «Khmelnitskoblenergo», Drab Y. M., psychotherapist «Khmelnitskoblenergo»

Проведено аналіз основних функціональних станів оперативного персоналу електроенергетичного підприємства, описана характеристика цих станів. Визначено їх роль для надійності роботи в аварійних ситуаціях. Вивчені психологічні особливості професійної діяльності оперативного персоналу електроенергетичного підприємства, встановлено необхідність саморегуляції.
The analysis of necessary functional states of operational personnel of power plant has been conducted; the description of these states has been analyzed. The role of these states for work in emergency conditions has been analyzed. The psychological peculiarities of professional activity of operational personnel of power plant have been examined; the necessity of self-regulation has been explained.

На теперішній час накопичено велику кількість даних, які свідчать про деструктивний вплив особливих умов на діяльність і функціональний стан (ФС) людини, внаслідок виникаючої у цих умовах невідповідності між можливостями людини та об’єктивними вимогами діяльності [1; 4; 5]. Це призводить до необхідності подолання порушень у професійній діяльності, зокрема, працівників оперативного персоналу ЕП та подолання несприятливих функціональних станів, що розвиваються в цих умовах.
Між ФС та надійністю діяльності виявлений безпосередній причинно-наслідковий зв’язок [1; 2]. Важливість вивчення ФС, структури рівнів окремих функціональних систем організму в діяльності не викликає сумніву, але є порівняно небагато спроб уточнення ролі функціональних станів в адаптації до діяльності в аварійних умовах оперативного персоналу електроенергетичного підприємства.
Як свідчить практика, ФС є системною реакцією адаптації, інтегральним відображенням об’єктивної реальності, що детермінується особливостями людини як суб’єкта праці та змістом і умовами діяльності [3; 4].
Виникаючи та розвиваючись у діяльності, ФС виявляє істотний, а в екстремальних умовах – визначальний вплив на характеристики діяльності. Як вказує Н. Данилова [2], ФС – це комплекс наявних характеристик тих функцій і якостей людини, які прямо або опосередковано обумовлюють виконання трудової діяльності. ФС відіграє визначальну роль у навчанні і є особливим психофізіологічним явищем, що бере участь у формуванні функціональних систем.
У якості основних функціональних станів, що становлять основу діяльності оперативного персоналу електроенергетичного підприємства, виступають працездатність і стомлення, монотонія, стан адекватної мобілізації та динамічної неузгодженості, стрес [2; 4; 5].
Працездатність і стомлення. Дуже часто функціональний стан розглядається з позицій оцінки працездатності. У цьому випадку функціональний стан працівника оперативного персоналу ЕП визначається як сукупність різних характеристик тих його функцій і якостей, які прямо або опосередковано обумовлюють виконання робочих операцій [5].
При інтенсивній діяльності витрата енергетичних ресурсів іде досить швидко, і працездатність переходить в інший функціональний стан – стомлення. Стомлення є одним з найбільш типових функціональних станів. Стомлення можна охарактеризувати як тимчасовий занепад фізичних і духовних сил в організмі в результаті тієї або іншої роботи. Стомлення – функціональний стан, який виникає в результаті інтенсивного та/або тривалого фізичного (розумового) навантаження в процесі діяльності, обумовлений фізичним і психічним виснаженням та проявляється в тимчасовому порушенні ряду функцій організму, зниженні ефективності і якості виконання професійних завдань. При стомленні з’являється інертність нервових процесів, знижуються показники чутливості, уваги, пам’яті, мислення, виникають негативні емоції, знижується продуктивність праці.
Монотонія. Це специфічний вид стомлення, що проявляється у фахівців оперативного персоналу ЕП, діяльність яких пов’язана із процесами обробки інформації та працюючих у режимі очікування. Почуття втоми в цих випадках визначається розвитком сенсорної напруженості. Це особливий стан, що одержав назва монотонії [2; 3]. Ритмічність роботи також може викликати стан монотонії. Монотонія – це стан, викликаний одноманітною роботою, багаторазовим повторенням тих самих робочих дій невеликої тривалості або тривалим очікуванням. Психологічно характеризується появою втоми, сонливості, апатії, нудьги.
Стан адекватної мобілізації та динамічної неузгодженості. Стан адекватної мобілізації – це такий стан, який є оптимальним або близьким до оптимального для даних умов роботи працівника оперативного персоналу ЕП. Чим більше необхідний стан відрізняється від стану спокою, тим більше виражена активна мобілізація. Стан адекватної мобілізації характеризується мінімальним числом помилок у роботі та вибором оптимального алгоритму діяльності [5].
У тих випадках, коли представлені вимоги перебувають на межі фізіологічних можливостей організму або перевищують їх, спостерігається перехід стану адекватної мобілізації в стан динамічної неузгодженості. Цей стан надзвичайно важливий для оцінки роботи працівника оперативного персоналу ЕП, оскільки він супроводжується вираженими порушеннями працездатності та появою великої кількості помилок, зайвими діями, збільшенням часу роботи, аж до відмови від роботи або її припинення. Динамічна неузгодженість призводить до того, що помилки і неправильні дії спостерігаються навіть тоді, коли працівник оперативного персоналу ЕП повинен виконувати необхідні нескладні для нього дії, які в іншому стані виконувалися безвідмовно [2; 4]. Якщо неузгодженість не зникає, то відбувається процес нагромадження напруги та перехід у принципово новий стан – стрес.
Стрес. Особливе значення проблема надійності здобуває в стані стресу [1; 2; 5]. Стрес у комбінації з недосвідченістю та низькою кваліфікацією працівника оперативного персоналу ЕП може збільшити ймовірність помилки.
Характерною рисою діяльності оперативного персоналу ЕП є постійна або періодична робоча напруженість, яка визначається складністю та відповідальністю трудових завдань, виникненням позаштатних і аварійних ситуацій, підвищеним професійним навантаженням, іноді небезпекою для життя та іншими екстремальними факторами. Інтенсивний або тривалий вплив таких надзвичайних умов призводить до розвитку функціональних порушень і виникненню особливого психічного стану – стресу.
Психологічний стрес є своєрідною формою відображення суб’єктом складної, екстремальної ситуації, у якій він перебуває. Специфіка психічного відображення обумовлюється процесами діяльності, особливості яких у значній мірі визначається її цілями. У процесі діяльності мотиви «наповнюються» емоційно, сполучаються з інтенсивними емоційними переживаннями, які відіграють особливу роль у виникненні та протіканні стану психічної напруженості [1; 4].
У процесі аналізу відмінності стресової поведінки працівника оперативного персоналу ЕП від поведінки у звичайних умовах виділено чотири субсиндрома стресу: емоційний (емоційно-поведінковий) субсиндром; вегетативний субсиндром; когнітивний субсиндром; соціально-психологічний субсиндром.
Емоційний субсиндром. Емоції є обов’язковим компонентом стресу в людини. Вони стають переважно помітними при психологічних, інформаційних стресорах. Із цим пов’язано те, що стрес у результаті психологічних впливів був названий емоційним. Люди відрізняються або посиленням, або зменшенням емоційно-рухової поведінкової активності при короткочасних, але досить інтенсивних екстремальних впливах.
Вегетативний субсиндром. В основі «загального адаптаційного синдрому» (фізіологічного стресу) лежать вегетативні механізми. Фізіологічні реакції організму включають регулюючі та превентивно-захисні функції. Вегетативні реакції проявляються у вигляді зміни частоти пульсу, артеріального тиску, збільшення потовиділення, нудоти та ін.
Когнітивний субсиндром. Субсиндром зміни мислення пов’язаний з розумовою активністю. Розділяють три стратегії вирішення стресогенної ситуації: гіперактивізація мислення, активізація мислення та ухилення від вирішення проблеми. Гіперактивізація мислення зазвичай виражається у вирішенні малозначимих завдань. Третя стратегія спрямована на уникнення від стресогенної ситуації. Можливі два види стресової активізації мислення. У першому випадку відбувається свого роду композиційна концептуалізація стресогенної ситуації. Це призводить до виникнення у свідомості спрощеного уявлення про ситуацію з виділенням головних, на думку суб’єкта, аспектів та з відсіванням малозначимих. У другому випадку в людини при стресі відбувається декомпозиційна концептуалізація екстремальної ситуації. При цьому розширюється сфера інформації, що осмислюється.
Соціально-психологічний субсиндром проявляється в поведінці суб’єкта в соціальному середовищі і його відношенні до оточуючих людей. Прояв субсиндрома зміни спілкування може виражатися в збільшенні чи в зменшенні активності спілкування з оточуючими людьми та керівництвом. Збільшення активності спілкування спрямоване на інтегрування групи, проявляється у вигляді підтримки рішень колег, прийняття відповідальності за свої дії, або на її розкол (відхилення від відповідальності, конфронтація з колегами). Зменшення активності спілкування характеризується ухиленням від спілкування та проявляється у вигляді відчуженості, ігноруванні інших людей.
Працівник, що має міцне здоров’я, відповідну професійну компетентність, який володіє гарною вольовою регуляцією менше піддається професійним стресорам. Тому важливим завданням стає не тільки подолання вже існуючого стресу, але й формування стійкості до стресу майбутніх працівників оперативного персоналу ЕП. Стійкість до стресу – це здатність зберігати високі показники психічного функціонування та діяльності при зростаючих стресових навантаженнях. Важливою стороною стійкості є здатність не тільки зберігати, але й підвищувати показники ефективності діяльності.
Зазначимо, що функція саморегуляції полягає в здатності розвивати певні внутрішні стани і у таким чином компенсувати вплив умов і змісту діяльності на психічний стан і, як наслідок, зберегти ФС, необхідний для надійної роботи [2; 4].
ЛІТЕРАТУРА:
Голиков, Ю. Я. Особенности психической регуляции и классы проблемностей в сложной операторской деятельности / Ю. Я. Голиков, А. Н. Костин // Психологический журнал. – 1994. – № 2. – С. 3-16.
Данилова, Н. Н. Психофизиологическая диагностика функциональных состояний / Н. Н. Данилова. – М. : МГУ. – 1992. – 167 с.
Корнеева, Л. Н. Профессиональная психология личности / Под ред. Г.С. Никифорова // Психологическое обеспечение профессиональной деятельности. – СПб: Изд-во СпбУ. – 1991. – С. 61-84.
Крушельницька, Я. В. Фізіологія і психологія праці: Навч. Посібник / Я. В. Крушельницька. – К. : КНЕУ. – 2000. – 232 с.